Зважився я все-таки писати тут рецензії на кіно і серіали, тому що всі ми любимо їх дивитися і дивимося. Я зазвичай під час вечерею починаю, і дивлюся по кілька серіалів одночасно, тобто по одній серії кожного за вечір. І чому вважаю за краще дивитися саме серіали – охоче поясню.
Знайти гідний фільм – справа часто клопітка, а інколи й невдячна. Часу на пошук іноді витратиш багато, а почнеш дивитися, і з’ясується, що це справжнісіньке …, ну, коротше, не дуже й хочеться його дивитися. А зате коли знайдеш хороший серіал – то довго його дивишся, дивишся і насолоджуєшся. Особливо коли там сезонів 5, а краще 20, і в кожному серій по 25. Але не щоразу так щастить і не всім.
Тож якщо говорити про серіал “Significant Other” (2023), то він не може похизуватися ні кількістю сезонів, бо щойно вийшов, та й до того ж вже позначений позначкою “Завершено”, ні кількістю серій – їх там усього лише 6. Але чим же він привернув мою увагу і змусив з цікавістю додивитися до самого кінця? (З урахуванням серії за вечір на це в мене пішов майже тиждень).
Ну, по-перше, це англійський серіал. Я, якщо чесно, кілька років твердо дотримувався думки, що серіали діляться на англійські та всі інші. Ні, я, звісно ж, дізнався потім, що є ще австралійські серіали, які дуже і дуже заслуговують на увагу (разом із новозеландськими), і шведсько-датські, і норвезькі, і французькі теж, куди ж без них. Але про них усіх теж пізніше.
По-друге – актори. Виконавець чоловічої головної ролі мені абсолютно не знайомий, і зовсім мене не вразив, утім, як і його персонаж. Який не встигши сказати що-небудь хороше або хороше щось зробити – тут же повністю перекреслював все якоюсь сказаною або зробленою фігнею, причому абсолютно, дико безглуздою та безпринципною. А ось виконавиця жіночої, Katherine Parkinson, дуже сильно мене вразила ще в “Докторі Мартіні”, і хоч минуло з моменту знімання її там майже 20 років, вона не втратила ні чарівності своєї, ні акторської майстерності, бо віриш їй, і милуєшся, і десь навіть закохуєшся.
Так от, оскільки серіал англійський, то присутній у ньому якийсь шарм якийсь невловний, притаманний усім англійським серіалам. Словами цього не описати, це треба бачити та відчувати, при чому бажано і те, і те одночасно.
З приводу сюжету – переказувати його немає сенсу. Але дуже потішило те, що кожного разу, коли починало здаватися, що сюжет скотився глибоко вниз і твердо став на наїжджені попсові рейки – одразу ж відбувався якийсь чарівний фокус, і цінність серіалу в моїх очах стрімко здіймалася в недосяжні для більшості серіалів захмарні вишини.
Але я зовсім забув про жанр згадати. Це комедія та мелодрама, одночасно.
Тож вам приємного перегляду. І пишіть, будь ласка, свої коментарі та враження від перегляду в розділі для коментарів нижче.
